14 жовтня 2004 року Оболонським райсудом м. Києва було винесено ухвалу про те, що наша позовна заява не відповідає вимогам статей 137, 138 ЦПК, однак такий підхід до вирішення нашої скарги вважати законним і обгрунтованим неможливо, оскільки ми на підставі ст. 68 ЦПК просимо розстрочити оплату судових витрат і підтвердили своє прохання відповідними доказами — копіями пенсійних книжок.

1. Суд з приводу суті нашого клопотання нічого не відповів, оскільки не надав жодної мотивації на наше клопотання, а послався лише на статті 137, 138 ЦПК, у той час як ми просили вирішити наше клопотання на підставі ст. 68 ЦПК.

2. Суд не врахував, що 1650 грн. — це значна сума, яку нам зараз важко знайти і сплатити, але коли рішення буде постановлене на нашу користь і ми отримаємо 37 000 доларів США, то обов'язково сплатимо цю незначну суму.

3. У ст. 68 ЦПК передбачено, що суд або суддя може також відстрочити сплату або зменшити розмір судових витрат, що стягуються в дохід держави. Однак e законі нічого не зазначено про те, на яких підставах може бути зменшено розмір судових витрат, тому така підстава як перебування на пенсії, може вважатися достатньою для відстрочки оплати судових витрат.

Хоча за ст. 291 ЦПК ст. 68 ЦПК не входить до переліку статей, які можуть бути оскаржені, але, враховуючи те, що наше право порушене необгрунтованою відмовою суду у задоволенні клопотання, ми своє право на оскарження дій суду обумовлюємо ст. 81 ЦПК, яка є спеціальною і дозволяє оскарження ухвали суду.

Тому на підставі наведеного та з урахуванням статей 68, 81, 290 ЦПК

Розглянути скаргу по суті та скасувати ухвалу від 14 жовтня 2004 року по справі №2-4987, прийняту Оболонським райсудом м. Києва.

Либідь Катерина Яківна, яка діє у власних інтересах та на підставі довіреності в інтересах свого чоловіка — Либідя Олексія Васильовича.